Дозвольте дошкільнятам самим вирішувати, ділитися з іншими чи ні. Результати наукових досліджень

Не виникає сумнівів, що відповідним вихованням можна змусити дітей ділитися з навколишніми. Однак нещодавнє дослідження показало, що діти дошкільного віку при цьому не відчувають тих позитивних емоцій, які отримують, коли мають змогу ділитися з власної волі.

Результати дослідження, опубліковані в травневому випуску наукового журналу Frontiers in Psychology, показали, що учасники з Китаю віком від 3 та до 5 років почували себе значно щасливішими, коли мали можливість з власної волі поділитися нагородою з іншою дитиною, аніж тоді, коли вирішували залишити всю винагороду собі. Це доводить, що коли рішення поділитись є добровільним та альтруїстичним, воно приносить дітям більш позитивні емоції та стимулює продовжувати ділитися з іншими. Коли ж діти змушені ділитися, бо так вимагають соціальні норми, вони схильні слідувати цим вимогам, діляться більше, однак, не відчувають при цьому щастя.


Експеримент

Доцент кафедри психології Університету Цінхуа в Пекіні та куратор дослідження Зхен Ву стверджує, що не можна примушувати маленьких дітей ділитися чимось і очікувати при цьому, що вони добре при цьому почуватимуться.

Для проведення дослідження науковці в дитячих садочках Пекіну відібрали 51 дитину віком 3 роки та 88 часників віком 5 років. Половину дошкільнят помістили в умови, коли їм треба було поділитися з власної волі; в той час як до другої групи застосували психологічний тиск.

Усім учасникам дослідження дали по шість наклейок у якості винагороди за завершення наполовину складеного пазлу. Тоді кожного з них попросили поділитися нагородою з іншою дитиною, якої не було в цей час у кімнаті, однак, яка склала першу частину пазлу за день до того.

Одній групі учасників сказали, що наклейки належали їм тою ж мірою, що й іншій дитині, яка почала складати пазл, оскільки вони обоє виконали однакову частину завдання. Іншій групі було сказано, що наклейки належать їм, адже вони завершили складати пазл. Однак цим дітям також запропонували можливість поділитися з дитиною, яка складала інший пазл за день до того але не отримала винагороду, оскільки ведучий забув принести наклейки.

Кожному учаснику видали два конверти: один для них, а другий для іншої дитини. Досліджуваний міг сам вирішити, як розподілити наклейки між конвертами. Хід дослідження та реакція дитини фіксувались на камеру для подальшої розшифровки міміки учасників до, в процесі та після розкладання наклейок в конверти.

Результати

Дослідження показало, що на схильність ділитися впливає вік учасників. Тридцять три відсотки 3-річних діток віддали частину наклейок добровільно і вдвічі більше, а саме 63%, віддали їх під психологічним тиском. 5-річні учасники проявили більше бажання ділитися з іншими. Близько 68% з них віддали наклейки з власної волі і 87% зробили це, коли їх змусили. Що також цікаво, 5-річні учасники, які робили це з власної волі, віддали більшу кількість наклейок. Що ж стосується 3-річних, обидві групи віддали однакову кількість.

Автори дослідження зробили висновок, що старші діти більш схильні слідувати соціальним нормам в ситуаціях, які передбачають необхідність ділитися залежно від заслуг, тобто від того, який вклад вносить кожен учасник у виконання завдання.

Науковці також відмітили, що обличчя дітей незалежно від віку відображали більше позитивних емоцій, коли вони з власної волі складали наклейки в конверт для іншої дитини, аніж коли вони складали їх у власний конверт. Іншими словами, ділячись з власної волі, діти демонстрували більше щастя, аніж ті, що були змушені ділитися; а також більше, ніж коли залишали частину наклейок в якості винагороди для себе.

Висновки

Дитяче розуміння необхідності поділу винагороди залежно від вкладу у виконання завдання зростає з віком, однак, на це впливають і інші фактори. Старші діти краще розуміють стан оточуючих: їхні емоції, потреби, бажання та прагнення, що також впливає на рішення поділитися. Здатність до емпатії та співчуття, рівень соціалізації та відчуття справедливості – все це впливає на рішення дитини ділитися з іншими.

Одним з чинників, які не були враховані при проведені дослідження, є те, наскільки впливає відсутність у кімнаті гіпотетичного учасника, що склав іншу частину пазлу, на поведінку та рішення дитини.

Ще один чинник – культурні відмінності. У Китаї соціальним відносинам та їхній гармонії приділяється особлива увага. Дітей змалечку вчать, що необхідно ділитись і виконувати прохання старших. Відповідно, діти в Китаї звикають слідувати соціальним нормам, і це не дуже позначається на їхньому емоційному стані, стверджує Зхен. Однак, опираючись на наявні дані, вона вважає, що діти проявляють приблизно однакову схильність ділитися, незалежно від культури, у якій виросли.

Статтю підготувала Наталя Фадєєва

За матеріалами livescience.com

Якщо Вам сподобалось, розкажіть про це друзям!:)

Вам також має сподобатись...

Для нас важлива Ваша думка!